Захворювання вух є одними з найпоширеніших станів, з якими клієнти звертаються за ветеринарною допомогою до ветеринарного лікаря. Ці захворювання часто створюють діагностичні та терапевтичні труднощі для ветеринара та можуть бути дуже складними для лікування. Відеоотоскопія зробила революцію у практиці ветеринарної отології. Вона дозволяє краще візуалізувати вухо, що допомагає в діагностиці та лікуванні захворювань вух.
Протягом останнього десятиліття відеоотоскопія стала ширше використовуватися для оцінки та лікування захворювань зовнішнього слухового проходу та середнього вуха. Показання до використання ручного отоскопа все ще існують, однак відеоотоскоп має переваги покращеного збільшення та освітлення, повної візуалізації слухового проходу та барабанної перетинки, коли інструменти (наприклад, біопсійні щипці, захоплюючі щипці, кюретки та катетери) використовуються через інструментальний канал.
Більшість відеоотоскопів набагато довговічніші, ніж традиційні жорсткі ендоскопи; тому їх можна використовувати як у тварин, що не сплять, в оглядовій кімнаті, так і у тварин під наркозом або седацією. Огляд зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки має бути частиною загального огляду, незалежно від того, чи скаржаться клієнти на будь-які захворювання вух у своїх домашніх тварин. Ветеринарам важливо ознайомитися з нормальними структурами вуха, щоб вони могли визначити, чи існує якась аномалія.
Відеоотоскоп – це безцінне обладнання, яке використовується під час оцінки слухового проходу та барабанної перетинки у пацієнта з отитом. Найпоширенішими скаргами, які можуть виникнути у клієнтів, коли їхні домашні тварини мають захворювання вух, є трусіння головою, чухання вух, виділення з вуха, неприємний запах з вуха та біль під час маніпуляцій з вухом. У деяких випадках можуть бути присутніми неврологічні ознаки, такі як параліч лицевого нерва, синдром Горнера, вестибулярні порушення або глухота, що може свідчити про необхідність обстеження пацієнта на наявність захворювань середнього або внутрішнього вуха.
Для початківців використання відеоотоскопа у тварини, що не спить, може бути складним, оскільки це вимагає координації рук і очей. Однак найкращий спосіб ознайомитися з використанням обладнання – це проводити відеоотоскопічні обстеження кожного пацієнта. У пацієнта, що не спить, належна технічна фіксація є обов’язковою умовою. Огляди найкраще проводити на оглядовому столі, коли тварина знаходиться в положенні лежачи.
Для обстеження вуха кінчик відеоотоскопа слід розмістити біля міжвушної вирізки (incisura intertragica). Потім зовнішній слуховий прохід потрібно обережно розтягнути до прямої лінії, захопивши вушну раковину та потягнувши її вгору та назовні, одночасно вводячи отоендоскоп. Просувайте отоендоскоп у горизонтальний слуховий прохід, випрямляючи його, дивлячись на монітор.
Фокусна відстань відеоотоскопа така, що немає потреби глибоко проникати в горизонтальний слуховий прохід для візуалізації всього каналу та барабанної перетинки. У кішки, що не спить, важко візуалізувати всю латеральну та дорсальну частини барабанної перетинки.
Слід оглянути обидва вуха. Найменш уражене або неуражене вухо слід використовувати, щоб показати клієнту нормальне вухо порівняно з клінічно ураженим. Якщо обидва вуха мають патологічні зміни, корисно мати фотографії нормального вуха, щоб показати клієнту. Після огляду одного вуха отоендоскоп слід продезінфікувати, перш ніж вводити його в друге вухо. Залежно від тяжкості захворювання вуха, повне отоскопічне обстеження може бути неможливим.
Однак, навіть якщо за допомогою отоендоскопа можна оглянути лише вертикальний слуховий прохід, клієнту можна показати патологію вуха, що допоможе йому зрозуміти необхідність додаткового лікування та діагностики. Після цього можна сформулювати план подальшого лікування вуха.
