Фасціольоз ВРХ та овець. Ворог, що затаївся в воді

Fasciola hepatica - причина розвитку такої хвороби як фасціольоз!

Захворювання викликається трематодою  Fasciola hepatica, що вражає велику рогату худобу та овець, рідше – домашніх та диких тварин. Життєвий цикл фасціол є непрямим і вимагає проміжного хазяїна-носія: равлика, в якому розвиваються церкарії. Вони залишають равлика та утворюють інфекційні метацеркарії на водній рослинності. Зараження кінцевого господаря  відбувається шляхом вживання цієї рослинності. Хоча деякі тварини з цим печінковим сосальщиком майже не мають негативних наслідків, у багатьох  F.hepatica  є основним збудником розвитку хвороби у ВРХ та ДРХ. У великої рогатої худоби захворювання вражає печінку та жовчні протоки, де фасціоли викликають хронічне запалення, яке зрештою порушує функцію печінки, а також викликає крововтрату. У овець також розвивається подібне хронічне захворювання, але більш важливим у цього господаря є гострий фасціольоз, спричинений міграцією незрілих фасціол через паренхіму печінки. Гостра форма трематозу може бути пов'язана зі значною захворюваністю та смертністю. У деяких випадках інфекція трематозу, особливо у овець, ускладнюється бактерією Clostridium novyi. Інфекція Fasciola hepatica  все частіше визнається важливим зоонозом, що має значний вплив на здоров'я людини.
Серед печінкових сосальщиків, що мають ветеринарне значення, найближчими родичами F. hepatica є F.gigantica великої рогатої худоби та овець .
Дорослі особини-гермафродити (мають розміри приблизно 30 мм на 13 мм і мають чіткі «плечі» одразу за конусоподібною передньою частиною тіла. Ротові та черевні присоски, а також багато внутрішніх структур, зокрема елементи травної та репродуктивної систем, можна легко побачити під мікроскопом у фіксованих, забарвлених зразках), живуть у жовчовивідній системі. Яйця (мають овальну форму, розмір приблизно 140 мкм на 75 мкм, тонку, гладку шкаралупу та кришечку на одному кінці. При прогляданні кожне яйце містить скупчення клітин) виділяються з фекаліями. У водному або напівводному середовищі в кожному яйці розвивається мірацидій (перша личинкова стадія), з якого потім вилуплюється. Мірацидій проникає у відповідного проміжного хазяїна-равлика (найчастіше вид роду Lymnaea), в якому розвивається спороциста, потім редії, а потім церкарії. Церкарії залишають равлика та інцистують на рослинності як метацеркарії. Розвиток поза ссавцем-хазяїном триває від чотирьох до семи тижнів, залежно від умов навколишнього середовища, і означає, що F. hepatica може збільшувати свою чисельність як у остаточного, так і в проміжного господаря.   
Зараження кінцевого господаря  відбувається шляхом поглинання рослинності з метацеркаріями. Незрілі сосальщики проникають через стінку кишечника та перетинають черевну порожнину до печінки, потрапляють у печінку та мігрують через паренхіму до жовчних проток. Передлатентний період становить приблизно вісім тижнів. Рідко сосальщики локалізуються в незвичайних місцях, зокрема в легенях.
Епідеміологія  F. hepatica  у великої рогатої худоби та овець сильно залежить від впливу навколишнього середовища, зокрема температури, на розвиток паразита у молюсків-проміжних господарів та на екологію молюсків. Зараження равликів влітку може призвести до захворювань восени та взимку, тоді як зимове зараження равликів може призвести до хвороб наприкінці літа та восени. 
У великої рогатої худоби захворювання зазвичай має хронічний характер – пов'язане з дорослими сосальщиками в жовчній системі та як результат, печінковим фіброзом – і спричиняє втрати виробництва. У овець захворювання, спричинене печінковим сосальщиком, може бути як гострим – пов'язаним з пошкодженням, спричиненим міграцією незрілих сосальщиків через паренхіму печінки, – так і хронічним. 
Єдиним препаратом, схваленим для лікування Fasciola hepatica у великої рогатої худоби, але не у овець, є альбендазол. 
Додаткову інформацію про вищезгаданий продукт можна отримати на сайті Укрвет.
Інший продукт, альбендазол К. Основними засобами боротьби з ним є лікування остаточних господарів, управління випасом та контроль проміжних господарів.  
Інфікування людей відбувається час від часу. Більшість випадків захворювання людей настають внаслідок вживання крес-салату або інших водних рослин з прикріпленими метацеркаріями, зібраних з водойми, забрудненої фекаліями великої рогатої худоби та/або овець, та в яких мешкають відповідні равлики.