Приборкання та контроль тварин при їх переміщенні вимагає від персоналу особливої уваги, оскільки милий та дружелюбний вигляд підопічних це не завжди про безпеку. В першу чергу потрібно чітко розуміти, що це тварини і вони можуть в стресових ситуаціях повести себе агресивно. Тому для таких цілей потрібно використовувати тільки якісне, надійне та найбільш мало стресове обладнання!
Правильне поводження зі свинею та її фіксація зменшать ризик травмування та стресу як для свині, так і для працівника скотарства.
Свині, як і більшість сільськогосподарських тварин, мають ширококутний зір і відносно погане сприйняття глибини, тому вони здатні сприймати та реагувати на візуальні подразники, що надходять з багатьох напрямків. Вони також чутливі до контрастів, спричинених різницею в кольорі, світлом і тінями або візерунками в будівельних матеріалах. Важливою концепцією у поводженні з усією худобою є «зона польоту» або «дистанція польоту». «Зона польоту» – це відстань від тварини, на якій вона вирішить відійти від оператора, що наближається. Щоразу, коли людина проникає в зону, охоплену дистанцією польоту, на певну критичну відстань, тварина реагує більш різко, або повертаючись назад і намагаючись пробігти повз неї, або зупиняючись і тікаючи від неї. Такі дії порушать рух тварин і можуть збільшити ризик травмування. Гарне керування передбачає використання дистанції польоту таким чином, щоб тварини рухалися з комфортним темпом без ризику фізичної шкоди. Персонал не повиннен наближатися до тварини через її сліпу зону. Це зазвичай призводить до переляку та провокує панічну реакцію. Усвідомлення природи зору тварин та дальності їхнього польоту – це дві важливі особливості, які слід враховувати під час переміщення худоби та проектування систем утримання чи обробки. Фіксація передбачає повне або часткове знерухомлення тварини за допомогою фізичних та/або психологічних засобів. Це робиться для полегшення проведення різних управлінських або медичних процедур. Невелике розуміння психології тварин може допомогти працівникам, які здійснюють фіксацію, поводитися таким чином, щоб будь-яке фіксування було мінімальним та найменш тривожним засобом необхідним для проведення необхідної процедури. У деяких випадках можуть знадобитися седативні та анестетичні засоби, але зазвичай вони не потрібні для звичайного поводження з тваринами або їх фіксації.
Переміщення свиней
Фіксація свиней
Поросят можна тримати на руках, одну руку під грудьми, а іншу — на спині між плечима. Ніколи не хапайте поросят за вуха чи хвіст. Їх слід ловити за задні лапи, обережно піднімати та тримати між руками.
Свиню вагою до 50 кг можна утримати, якщо людина стоїть на ній верхи, притуливши ноги до кожного плеча та тримаючись за вуха.
Для кастрації, вакцинації або інших ін'єкцій свиню можна підняти за задні лапи, повернути так, щоб вона була спрямована в тому ж напрямку, що й людина, і схопити між колінами, опустивши голову вниз, а передні лапи все ще мають стояти на підлозі.
За потреби свиню можна утримувати за допомогою мотузки, що проходить від однієї ноги навколо зовнішньої сторони корита до ноги на протилежному боці.
Зазвичай таких тварин фіксують за допомогою носової петлі або мотузки, яку розміщують навколо верхньої щелепи позаду іклів. Помічник повинен тримати петлю або мотузку та стояти безпосередньо перед свинею. Це змушує свиню відступити назад, і цього цілком достатньо для вакцинації, обрізання ікол, перорального дозування, обробки ран та забору крові з очного синусу.
