21.12.2007 N 21 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 р. за N 12/14703
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ), Положенням про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1075 (1075-2007-п), з метою адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу та забезпечення епізоотичного благополуччя в Україні НАКАЗУЮ:
Голова Р. Б. Іванов
ПОГОДЖЕНО:
В. о. Голови Державного комітету України з питаннь регуляторної
політики та підприємництва К. О. Ващенко Міністерство охорони навколишнього
природного середовища України П. Я. Большаков
Перший заступник Міністра охорони здоров'я України,
Головний державний санітарний
лікар України С. П. Бережнов
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету ветеринарної медицини України
21.12.2007 N 21
Зареєстровано в Міністерстві юстіції України
11 січня 2008 р. за N 12/14703
Загальні положення
Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення розповсюдження лейкозу великої рогатої худоби (далі ВРХ), ветеринарносанітарних заходів при виникненні захворювання та при проведенні оздоровчих заходів, використання продукції, одержаної в неблагополучних господарствах щодо лейкозу ВРХ, та є обов'язковою для виконання у всіх господарствах незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких здійснюється у галузі тваринництва.
Лейкоз ВРХ інфекційна, хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин.
Хвороба має три послідовні стадії розвитку: інкубаційну, коли тварина заражена збудником, але антитіла в неї ще не виявляють за допомогою відповідних методів досліджень; продромальну з моменту виявлення позитивної на лейкоз серологічної реакції до появи перших клінічних ознак; клінічну після виявлення гематологічних або клінічних ознак хвороби.
Збудником лейкозу ВРХ є онкогенний РНК-вірус з родини ретровірусів, який має близьку генетичну й антигенну спорідненість з вірусом Тклітинного лейкозу людини типів 1 і 2 та Тклітинного лейкозу мавп.
До вірусу лейкозу ВРХ (далі ВЛВРХ) сприйнятливі велика рогата худоба незалежно від породи, віку й продуктивності, а також вівці, кози, кролі, свині та менш сприйнятливі коні, коті, собаки, морські свинки, миші.
ВЛВРХ розмножується в культурах клітин ВРХ, овець, мавп та інших тварин, а також у культурах клітин людини. Паразитує в лімфоцитах і взаємодіє з клітиною на рівні її генетичного апарату ДНК. Вірус нестійкий у зовнішньому середовищі, гине за температури 80 град.З протягом 1 хвилини.
В інфікованих ВЛВРХ тварин особливо в клінічній стадії змінюються обмінні, біохімічні процеси і, як наслідок, відбуваються зміни якісніх характеристик молока і м яса та накопичення в них шкідливих для організму тварин і людей продуктів обміну, зокрема метаболітів триптофану, які мають канцерогенну дію.
Джерелом збудника є заражені вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях інфекційного процесу.
Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров'ю, молоком, слиною, іншими секретами й екскретами, що містять лімфоцити, які є активними чинниками його передачі.
Шляхи зараження тварин: парентеральний, ентеральний. Збудник лейкозу передається горизонтальним шляхом при порушенні правил асептики та антисептики під час нумерації тварин, ветеринарних маніпуляціях, осіменінні спермою, яка містить клітини крові, контактним шляхом, доїнні інфікованих та здорових тварин одним доїльним апаратом тощо. Не виключена можливість перезараження тварин певними кровососними комахами та вертикальним шляхом (внутріутробно).
Відбір, доставка проб крові, молока, молозива, патологічного матеріалу в лабораторію, їх дослідження проводять відповідно до діючих нормативноправових документів.
Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу є реакція імунодифузії (далі РІД) та імуноферментний аналіз (далі ІФА). Крім того, ІФА застосовують у благополучних стадах для дослідження об єднаної проби молока від групи тварин. Для дослідження особливо цінних тварин та для арбітражних висновків застосовується полімеразноланцюгова реакція (далі ПЛР).
Клінікогематологічний, патологоанатомічний та гістологічний методи застосовують для визначення стадії розвитку хвороби, морфологічної природи лейкозу в серопозитивних тварин.
при серологічному дослідженні в РІД;
при дослідженні за допомогою ІФА та ПЛР.
При виявленні в благополучному господарстві в окремих тварин клінікогематологічних, патологоанатомічних або гістологічних змін діагноз уточнюють за допомогою РІД, ІФА або ПЛР.
Тварину считают хворою при встановленні діагнозу одним з методів, перерахованих у пункті 2.3 цієї Інструкції, і включають у звіт (форма N 1вет, затверджена наказом Мінагрополітики України
